Цифровий, або Brevis est

* * *

Амфiтеатр наповнювався. Неголосно грала музика з балкона – двi скрипки, флейта й вiолончель. Вiконце чату в лiвому нижньому кутку рябiло реплiками: дружнiми, глузливими, ввiчливими, провокацiйними. Арсен роздiлив чат, залишивши в одному вiкнi загальну розмову, в другому – слова, зверненi тiльки до нього. Схованi реплiки, яких нiхто, крiм нього, не бачив, видiлялися насичено-фiолетовим кольором.

«Як?»

«ОК».

Вiн рушив униз по сходах, повз вельмож, що вже повсiдалися, повз лицарiв з великими й малими маетками, повз священикiв, одягнених у малиновi та багрянi ряси.

Музиканти грали Моцарта.

Вiн сидiв у офiсному крiслi, перед чужим монiтором, у напiвпiдвалi клубу «Магнiт». І вiн же йшов, убраний у парадну мантiю, високо пiднявши голову в перлистiй перуцi з кiскою, й пiдошвами вiдчував намальованi сходи. На нього витрiщалися з далеких куткiв залу, згори, з гальорки, знизу, з керiвних мiсць. Йому здавалося, вiн чуе гомiн голосiв, що повторюють його iм’я. Нiздрi лоскотав запах парфумiв та розплавленого воску, i солодкий запах отрути, якою змочують рукавички, перш нiж подарувати iх вороговi.

Його система безпеки коштувала, як половина машини «Фольксваген». Мiнiстр носив при собi дорогезнi амулети вiд пристрiту, вiд отрути, вiд врокiв; мiсяць тому на палацовому майданi, в усiх на очах, до нього пiдскочив найманий убивця з кинджалом. Кольчуга пiд плащем урятувала Мiнiстра, а лиходiя стратили потiм привселюдно – проте вбивця був усього-на-всього ботом, разовим персонажем, i жоднi тортури не могли розкрити логiн та пароль замовника.

Багато хто хотiв би, щоб Мiнiстр зник назавжди. Бажав змести його з шахiвницi, як зайву фiгуру. Останнiм часом проти нього грають прицiльно й потужно. Подивимося, чим закiнчиться сьогоднiшнiй раунд.

У юрбi вельмож вiн побачив Темного Блазня, вбраного в сiро-чорнi зi срiблом хутрянi шати. Блазневе лице, вiдчужено-шляхетне, нагадувало стародавню парадну фотографiю. Скорiше за все, це й був знiмок якогось бiлогвардiйця, оцифрований i оброблений.

Багато рядових гравцiв – ремiсники, трактирники, навiть пiрати мали в грi своi справжнi обличчя, та тiльки не вельможi й чиновники, тi, що зiбралися сьогоднi на Асамблею. Жаль. Багато що прояснилося б. Хто з лицарiв щодня миготить на телеекранi? Чиi фотографii друкують на палiтурках популярних книжок? Хто з’явився на Асамблею з урядового кабiнету, хто – з дорогого курорту?

«Добродii, на порядку денному обрання нового Лорда Асамблеi.