Шість казок

Свiт складаеться з глека, де затишно, тепло, а харчi ростуть самi собою просто нiзвiдки, та з бiлого свiту, який геть увесь – суцiльна вода в очi.

Та за деякий час у равличому народi з’явився молоденький i доволi прудкий равлик. І вирiшив вiн самостiйно дiзнатися: що ж то воно таке, той бiлий свiт. Вiн потихеньку видерся на край глека та обережно вистромив своi рiжки назовнi.

А над луками буяло лiто. Соковитi трави, запашнi квiти, щедре сонечко, блакить неба з бiлими хмаринками – ось що побачив юний равлик! І вiн швиденько – так швидко, як тiльки мiг – попрямував назад, аби розповiсти всiм iншим, що бiлий свiт – прекрасний.

Йому не повiрили: вже давно всi равлики звикли вважати, що бiлий свiт за межами глека – суцiльна вода в очi. Над юним равликом глузували, над ним вiдверто знущалися, а згодом навiть почали його звинувачувати. Адже вiн не лише розповiдав нiсенiтницi про загальновiдомi речi, але й пiдривав авторитет старого Равлика!

Старий Равлик, до речi, повiвся гiдно. Вiн так сказав равличому народу:

– Я особисто перевiрю повiдомлення юного бунтiвника, – i попрямував до краю глека.

Та коли вiн вистромив назовнi своi напiвпрозорi рiжки, погода вже змiнилася, як це влiтку бувае, i над луками пiшов дощик. Равлик знову отримав воду в очi та повернувся до iнших iз цiею звiсткою. Вiдтодi з юним равликом вже нiхто навiть не спiлкувався – всi вважали його небезпечним божевiльним.

Аж тут нагодилася корова. Йшла вона собi луками та зачепила копитом старий глек, в якому жили равлики, глек i розсипався на друзки! Так равлики втратили належну iм глекову частину свiту, опинилися на свiтi бiлому та розповзлися ним навсiбiч.

Побачили вони чимало: i холодну воду в очi, i щедре на тепло сонце, i багатi на траву луки, i безжальну до равликiв зиму. Вiдтодi вже кожен равлик знав, що бiлий свiт – рiзноманiтний, е в ньому i вода в очi та iншi прикрощi, але трапляеться чимало смачних, цiкавих i прекрасних речей.

І тiльки старий Равлик лишився жити пiд уламками глека. Вiн настiльки звик вважати, що бiлий свiт – то суцiльна вода в очi, що навiть рiжки своi нiколи з панциру не вистромляв, берiг очi вiд води.

Так i живе досi старий Равлик пiд уламками глека на луках посеред величезного й рiзноманiтного бiлого свiту!

Опiр серця

Жив собi колись хлопчик на iм'я… втiм, його iм'я для цiеi iсторii не мае значення, адже таке могло трапитися будь iз ким. Головне ж про того хлопчика ось що: неслухняний вiн був.

Отже, жив собi неслухняний хлопчик.