Сага про…

навiть на похорон приiхав пiзнiше, всi вже почали хвилювались, бо це не мiсто, де покiйника могли забальзамувати чи покласти в холодильник моргу. Це село, тим бiльше надворi був червень, спека.

Ховали ii на другий день, хоча в селi було заведено, щоб покiйник у власнiй хатi був двi ночi. А тут не дотримали давнiх звичаiв, бо померла вона вiд серцевого нападу i дуже опухла. Вiдспiвали небiжку. Поминки зробили пiд хатою на подвiр’i, де зiбралися родина, вчителi зi школи, сусiди, правлiння колишнього колгоспу та сiльський священик.

…на початку ii вчителювання школа мiстилась у старих панських покоях, переобладнаних пiд навчальний заклад ще з початку радянськоi влади, яка вперше «пiд радiснi овацii» прийшла на захiд перед вiйною. Бiля школи була маленька господарська прибудова, яка довгий час слугувала домом для ii сiм’i. Коли в пiслявоеннi роки Христину призначили керiвником, школа виглядала кепсько. Переживши вiйну, панський будинок постарiв i частково зруйнувався, тож молода директорка мала широке поле дiяльностi, щоб усi цi руiни довести до ладу.

на службi Божiй за покiйною отець Михайло, ii давнiй друг, за вiком трохи старший вiд неi, зi щирим сумом у голосi пригадував, що ii починанням не було кiнця i краю, усе щось мудрувала та впроваджувала, залишила за собою свiтлий слiд, хоча мала тяжке особисте життя, бо пiднiмати чотирьох дiтей – не мед iсти…

на поминках односельцi розповiдали рiзнi дрiбницi з ii життя, якi iм запам’ятались, а дiти та онуки слухали i пишались нею, хоча сьогоднiшня подiя була найсумнiшою в iхньому життi.

У кiнцi звично заспiвали «Вiчная пам’ять», усi знову просльозились та розiйшлися по своiх закутках. Залишилися тiльки рiднi, яких було чимало, дiти iз сiм’ями, де в кожнiй було по двое своiх дiтей, деякi з них уже були одруженi та приiхали зi своiми дружинами, чоловiками та маленькими дiтьми.

Приголомшенi незахищенiстю людини перед смертю, вони, як тi вiвцi без пастуха, никали один поза одним подвiр’ям, чiплялись якихось дурниць, переставляли з мiсця на мiсце тарiлки, збирали зi столiв брудний посуд та недоiдки i за цими дрiб’язковими справами ховали свiй бiль.

– смерть пiдстерегла ii зненацька. Вона була зовсiм здорова та й не стара, а померла в одну мить.