Країна розбитих сердець

Пили вино, каву i розмовляли, але iхню бесiду перервав шкiльний дзвiнок, i Уляна враз згадала, якi завдання дали iй студенти. Роман швиденько вiдповiв на запитання, i вони домовилися зустрiтись пiсля закiнчення занять. Їм е про що поговорити, i часу для цього в них вдосталь.

Уляна йшла у навчальну аудиторiю i ii переповнювало таке почуття щастя i задоволення, що вона мало не злiтала в повiтря вiд душевноi пiднесеностi.

Коли сiла на свое мiсце, Свiтлана аж засмiялась:

– Тебе негайно треба сфотографувати, такi щасливi вирази обличчя в людей бувають не часто.

…День навчань видався вiчнiстю, Уляна ледь вислухала нуднi теми занять, якi на даний час для неi були абсолютно нецiкавими. Навiть якби пiднiмали теми про НЛО або якiсь паранормальнi явища, якi завжди надзвичайно захоплювали ii, то i вони були б для неi неактуальними. Сьогоднi ii цiкавив лише вiн – один у цiлому свiтi.

…Ще вчора вона ненавидiла всiх чоловiкiв, а тепер ii наче пiдмiнили, бо поруч був чоловiк, якого вона стiльки рокiв прагнула всiм своiм еством, i до iнших, хороших чи поганих, розумних чи телеп- нiв, багатих чи бiдних, iй просто не мае жодного дiла, бо бiля неi е ii единий, коханий i бажаний – i цим сказано все!!!

Пiсля занять вона зайшла до Романа, i вiн запросив ii до себе додому на вечерю.

Уляна не вiдмовила йому, не грала театрально в лялькову принципову жiнку з морально завищеними нормами. Вона була простою земною жiнкою, яка хотiла все знати про чоловiка своеi мрii, кохатись iз ним i бути поруч той час, який iй знову подарувала щедра i добра доля.

Уляна хотiла подивитись, де i як вiн живе, поговорити з ним про його життя, бо за цi роки втратила Романа з поля свого зору. Знала тiльки, що вiн звiльнився з управлiння i поiхав на роботу в iншу область. Вони не телефонували одне одному, бо знали, що це до добра не доведе. Уляна викреслила його зi свого життя, але з пам'ятi стерти не змогла. Не згадувати про нього – це було на рiвнi пiдсвiдомостi i вище вiд ii бажань.

Вона страждала за ним, думала про нього, знала, що в реальному життi вони нiколи не будуть разом, i тiльки у снах вiн приходив до неi, i нiчого не могло iх розлучити. І так у повному невiданнi минуло п'ять довгих рокiв ii життя без нього.

…Вони iхали шикарною iномаркою, i Уляна почувалася дикою провiнцiалкою – надворi було морозно, а вона не вмiла ввiмкнути пiдiгрiв сидiння в цьому «нафаршированому» всякими сучасними «прибамбасами» автомобiлi.