Країна розбитих сердець

У чорних душах змiючок поволi накопичувалась пiдла отрута, вони чекали свого пiдступного часу – коли б вкусити. Та й ще дуже боляче, щоб аж до кровi! Але ще не настала ця мить!

Уляна на все мала час, встигала зробити безлiч справ. Прибiгала з роботи додому, i в неi все кипiло в руках, булькало i шкварчало на газовiй плитi. Коли домашнi приходили з роботи та науки, у квартирi пахло смачною вечерею та спеченим яблучним пирогом або пирiжками з дрiжджового тiста, був приготовлений обiд на наступний день. Вона була пречудовою господинею.

Уляна не могла допустити, щоб ii вiдлучення з дому щосуботи впливали на комфорт i добробут сiм'i. Вона лiтала по квартирi з по- рохотягом чи ганчiркою, нiби в неi за плечима були велетенськi крила. Вмикала голосно веселу музику – душа ii спiвала вiд кохання i повноти життя. Усе робила iз задоволенням. Дiм блищав вiд чистоти! Вона себе виправдовувала: закривала душу вiд негативних емоцiй:

– Родина ситно i смачно нагодована. Почуття обов'язку перед сiм'ею виконано, сумлiння старанно приспано.

Кохання рятуе людину вiд буденностi та робить життя суцiльним святом! І що б вона не робила пiд впливом кохання – копала рови, садила картоплю, рубала лiс чи писала симфонii – ii божевiльне серце б'еться сильнiше, переповнена душа спiвае, i кожна робота е в радiсть. Бо е свято душi – шалене i палке кохання!

…Уляна працювала цiлий тиждень. У суботу ii чоловiк iшов на роботу (мав додатковий пiдробiток), а вона щаслива i закохана виходила з дому i бiгла на побачення, хоча всi домашнi знали, що мама також на роботi – десь на перевiрцi в селах.

Субота була iхнiм днем. Роман щоразу казав, що не мiг дочекатися цього дня. Тиждень без неi прирiвнювався до мiсяця. Роман приiжджав за нею до умовленого мiсця автомобiлем, i вони справдi iхали в село. Спочатку iхнi побачення вiдбувалися на тiй же базi вiдпочинку, де вони кохалися вперше. Вони любили походити зимовим лiсом, поговорити, подурiти. Катулялися по снiгу, цiлувались i бiгали одне за одним, кидалися снiжками й знову цiлувались.

Закоханi й щасливi не могли натiшитись одне одним. Роман готувався до зустрiчi, як справжнiй джентльмен. Привозив зi собою рiзнi делiкатеси, смакоти, фрукти i вино. Уляна любила напiвсолодке вино iз красивою назвою «Бiла заздрiсть».