Країна розбитих сердець

Але в неi жодного разу не защемiло серце i не потеплiло в душi вiд потискiв iхнiх рук, вiд поцiлункiв ii в щiчку, вiд грайливоi посмiшки.

Вони були чужi та й годi! Пiсля таких зустрiчей вона прибiгала додому i була щаслива, що ii чекають iз нетерпiнням чоловiк i дiти.

Сьогоднi ж, разом iз товариством, вона насправдi була наодинцi тiльки iз ним – красенем-чоловiком. Вона жартувала з усiма, смiялась, але кожного разу хотiла ненароком зловити його погляд. Вiн також спостерiгав за нею. Однак, як вихована людина, не мiг дивитися на неi прямо.

І коли вона вiдводила погляд, свiй вiн вiдразу спрямовував на неi. Вдень iхнi погляди майже не перетинались. Вечiр же вiдкинув пелену сором'язливостi.

Мовчки танцювали, мiцно притулились i дивилися прямо в очi одне одному. В iхнiх зiницях був вiдблиск лукавого мiсяця та веселого багаття. Одягненi у важкий зимовий одяг, вони танцювали так, нiби були легенькi, як пiр'ячко.

…Закiнчилась чудова музична ейфорiя! Надворi пiвнiч, вiд морозу пiд ногами порипуе снiг.

Треба йти в тепло. Веселi й задоволенi зайшли в колибу. Розпрощались i пiшли по своiх кiмнатах.

Уляна iз почуттям пiднесеностi та легкоi закоханостi пiшла в душ. Тепла вода розiгнала кров по цiлому тiлу. Щаслива повернулася до кiмнати. Ввiмкнула телевiзор, але зовсiм вимкнула звук, щоб у головi та серцi хоч трошки збереглися спомини про музику ночi. Подумала, як би вона повела себе зараз, коли б вiн за чимось прийшов до неi. Ой, як iй захотiлося побачити його ще сьогоднi!

Уляна мрiйливо заплющила очi, мiркувала, що була б не проти iз ним… поцiлуватись.

У неi дивно залоскотало десь у животi, i вона зловила себе на думцi, що тiльки цiлуванням у губи не хотiла б закiн- чити цей вечiр i цю нiч. Вона бажала чогось бiльшого. Вiдчула, що в неi затремтiло серце вiд передчуття, що сьогоднi щось станеться.

Те, вiд чого вона стiльки разiв утiкала, уникала як вiд свого чоловiка, так i вiд посягань чужих, сьогоднi iй захотiлося пережити з Романом.

Вона сидiла в лiжку в однiй нiчнiй сорочцi – чорнiй на тоненьких бретельках iз спокусливим вирiзом спереду, який показував ii гарну шию та пишнi груди.

«Хоч би вiн захотiв щось попити i прийшов з цього приводу до мене в кiмнату», – це було ii найбiльше бажання цiеi хвилини.

Бiля самих дверей стояли великi пакунки з водою, фруктами, вином… Вона не вимикала свiтло та телевiзор i так напiвсидячи задрiмала.

Прокинулась вiд того, що хтось накривав ii покривалом. Зашарi- лась. Над нею стояв Роман.