Мудрі жінки

Усе вирiшив сам, i його чоловiче бажання було таким вольовим, що двi жiнки слухняно i мовчки пiшли до Марусi у квартиру. Через десять хвилин Богдан уже приеднався до них.

Його смiливiсть була радше показною. Вiн боявся питати у Свiтлани згоди, бо вона могла йому вiдмовити. Маруся допомогла донести до лiфта речi ii квартирантки i здивовано-щаслива пiшла у свою квартиру.

Вона була втiшена такими несподiваними змiнами в життi молодоi, але знедоленоi жiнки. Свiтлана переступила порiг Богдановоi квартири i вiдчула, що буде щаслива в цьому домi, що це буде ii царство, ii мiцна фортеця.

Богдан був гостинним, пiшов показувати квартиру. Скрiзь панував лад – служба на флотi привчае до порядку. Чистота i блиск у всьому. Педант!

Свiтлана ходила за ним, i уся аж променилася щастям. Вiн не вiдпускав ii руку нi на хвилину. Привiв у спальню, там – красивi свiтлi меблi. Смiючись, сказав, що меблi якраз пiдходять до ii очей i кольору сонячного лiтнього неба.

Широке лiжко з пухнастим сiро-голубим покривалом.

Маленькi подушечки на ньому. Все було акуратне, навiть не вiрилось, що порядкуе тут чоловiча рука.

Колись давно Свiтлана також мала свiй дiм, в якому був комфорт i затишок. Зараз iй здалось, що це було не з нею! Роки, проведенi у в’язницi, перекреслили ii минуле, позбавили всього: батькiв, майна, друзiв, знайомих. Коли вона працювала на високiй посадi, була всiм потрiбна. Дверi ii кабiнету не встигали зачинятися за вiдвiдувачами.

Потiм, як сталося лихо, всiм уже було не до неi. Соромно, що iхня подруга пiд слiдством, а потiм – у в’язницi.

Але нiколи не слiд зарiкатись, таке лихо несподiвано може пiдстерiгати кожного. Сьогоднi ми можемо бути на вершинi слави, а завтра – на днi життя.

«Бережись цього, вiд тюрми i суми не зарiкаються!» – скiльки таких думок передумала Свiтлана. Вона мала вдосталь холодних одиноких ночей у в’язницi, а потiм – i на волi. Скiльки слiз виплакала, знае лише Господь. Тато ii помер давно, коли вона була ще дитиною. Мама пiшла до тата, як Свiтлана була у в’язницi.

Батькiвська сiльська хата вiд того, що нiхто в нiй не жив, геть вiдвологла. Взимку випав великий снiг, i провалив дах. Потiм снiги почали танути, i той невеликий мамин скарб геть попсувала вода.

Коли Свiтлана вийшла на волю, то поiхала додому. Усе побачене глибоко вразило ii. Зупинилась у сусiдiв, переночувала. Наступного дня пiшла в сiльську раду i вiдписала все батькiвське майно i город сусiдовi – може, хоч комусь буде вiд цього якась користь.