На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Залізна шапка Арпоксая» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Залізна шапка Арпоксая

Автор
Жанр
Дата выхода
20 апреля 2017
🔍 Загляните за кулисы "Залізна шапка Арпоксая" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Залізна шапка Арпоксая" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Лідія Гулько) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
У переддень літнього сонцестояння п’ятикласник Мишко відвідав заповідник «Гранітно-Степове Побужжя». Світлочеревий полоз перекинув його у мертве місто, що в Тавриці. Підводить хлопчика до хворих близнят. Мишко виліковує дітей пігулками аспірину. Від Елісси та Лулі (вони фінікійці) дізнається, що життя містян забрала Ламія, страховидло, що літає і служить скіфам. У місто вриваються чорні вершники. Вони шукають шапку Арпоксая, одного з перших скіфських царів. Шапка є перепусткою для царства Скопасіса на Свято Всеперемагаючого Сонця, що проходить на Семи горбах у день найвищого сонця. З під-землі, з боку Пурпурового палацу, линуть страшні звуки. Елісса заспокоює Мишка: «Не бійся, то Тіфончик буянить». Ти знаєш про Тіфона? Ото ж то. Для допитливих читачів, що цікавляться давніми цивілізаціями, релігіями і легендами, а ще мріють побувати на дні Гостинного моря і побачити танець смерті риби-меч. Бо Мишко цей танець бачив…
📚 Читайте "Залізна шапка Арпоксая" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Залізна шапка Арпоксая", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Напоенi лiками, близнята тихо лежали. Тiльки суворий ескулап[6 - Так жартiвливо називають лiкаря.] не знав спокою. Вiн простував вiд грушки до дуба i назад. Наверстав уже кiлька десяткiв кiл. Усе чекав, коли аспiрин почне дiвчат «брати» i вони, здоровi, сядуть на тапчан. Але дiвчата спокiйнiсiнько спали горiлиць.
Жовтопузику, напевне, набридло чекати пробудження близнят. Вiн сповз iз тапчана i в’юнкими рухами поповз до дуба. Мишко очам своiм не повiрив – грубезне тiло змiя зникло в ямi, куди вiн мав необережнiсть вцiлити ногою (уже перестала болiти).
Дiвчинка в зеленiй сукенцi ворухнулася i пробувала встати. Мишко прожогом кинувся до вертлявоi, допомiг iй сiсти.
Поки дiвчинка в зеленiй сукенцi продирала кулачками очi, Мишко схилився над ледачою. Гаркнув до нею:
– Досить спати. Вставай!
Дiвчинка враз пiдскочила. Сама, без Мишковоi допомоги, сiла поруч iз сестричкою. Побачила Мишка i зойкнула.
Жовтi, як лимони, близнята тулилися одне до одного. Вони не зводили з незнайомця чорних блискучих очей. На iхнiх денцях тремтiв подив.
Знайомство Мишка з малими фiнiкiйцями
Мишко перший порушив мовчанку. Приемно усмiхнувся до дiвчаток i сказав:
– Привiт. Ви спали, коли я пiдiйшов.
Дiвчинка, що в зеленiй сукенцi та зi сережкою, пiдшморгнула i розкрила ротика. З нього виплили нерозбiрливi звуки. А ще вона творила пальцями дивнi жести. Мишко стенув плечима. Вiн не розумiв жестiв нiмих. Дiвчинка, що в червонiй сукенцi та з розцяцькованою щiчкою, пискнула:
– Лулi запитав: хто ти? Ми тебе нiколи не бачили.
Вона говорила не по-скiфськи i не по-грецьки. Цю мову Мишко чув уперше. І дуже здивувався, що добре ii розумiе. Але вчасно пригадав таткове повчання: «Пiдсвiдомо в корi мозку людини таiться код усiх ii минулих поколiнь. Цю гiпотезу легко довести. Коли людина перебувае пiд гiпнозом, то вiдповiдае тiею мовою, на якiй до неi звертаються. Хоча при повнiй свiдомостi вона не знае цих мов».
Мишко упевнено вiдповiв:
– Мене звати Михайлом.









