Постріл в Опері

– Я не пропоную, – iз задоволенням поправила ii Катерина, – подаю на розгляд. Можливо, доцiльнiше вартувати по черзi? Щонiчнi чергування – виснажлива рiч. А в мене бiзнес. У Машi пiслязавтра iспит. Лише ти в нас можеш спати до обiду, бо нiде не працюеш.

– А як менi працювати? – скипiла Землепотрясна. – Я ж працювала в нiчному клубi! Уночi! А тепер усi ночi зайнятi. І якщо завтра щось десь знову загориться, днi теж потраплять собацi пiд хвiст. Це ти в нас сама собi хазяйка.

– Саме тому, – завершила Катя, – я й пропоную трохи полегшити собi життя й вартувати парами. Сьогоднi – ти i Маша. Завтра – ми з тобою, щоб Маша могла пiдготуватися до iспиту. Пiслязавтра – я з Машею. І так далi.

– Ну-у-у, спробуймо.

У недалекому минулому Даша була професiйною опiвнiчницею – спiвачкою й арт-директором нiчного клубу «О-йо-йой!», тому не бачила особливоi проблеми в тому, щоб не спати щоночi. Але сиднем сидiти цiлими ночами, безплiдно вдивляючись у небо над Старокиiвською горою, було для ii енергiйноi натури заняттям, важчим за найтяжче гарування.

– Я згодна, – сказала Маша. Тепер вона дивилася на своi ноги у старих потрiсканих кросiвках.

– Чудово, – пiдбила пiдсумки Катерина, кинувши на Машу занепокоений погляд. – Тепер трете питання – найважливiше. Що вiдбуваеться з нашою Машею?

– Зi мною? – Уперше за всю розмову руда пiдвела очi й знiяковiло подивилася Катi в обличчя.

– Так! – Уперше за всю розмову Даша Чуб стала пiд прапори Катi. – Це точно! З нею щось дiеться!

– У тебе якiсь проблеми? – голос Катi став солодковатним. – Ти нiби в воду опущена.

– Гiрше, – вже утоплена! – пiдтримала ii Даша i з ентузiазмом почухала нiс.

(Чухати нiс у нападi задумливостi було третьою з Дашиних звичок.)

Маша невпевнено подивилася на Катю, вирiшуючи, чи справдi та занепокоена, i запитуючи себе, чи вистачить у неi сил вiдкрити свою Таемницю.

– Рiч у тiм… – мовила вона, – що я… Нi, спочатку iнше. Ви маете це знати. Я саме збиралася сказати.