Меч і хрест

Але побачивши Марiйку у блискотливому клаптевому пiджаку з перманентом Алли Пугачовоi, всi вони разом застрягли у неi в горлi.

– Ви хто? – агресивно зiщулилася жiнка, нервово порпаючись у кишенi халата в пошуках окулярiв.

– Це я, матусю, – пискнула Марiйка.

– Ти?! Боже, доцю, що з тобою зробили?

– Е-е-е…

– А гарно iй, правда? – бадьоро встряла Чуб. – Це моя перукарка ii закрутила. Безкоштовно! – значуще мовила вона, досвiдченим поглядом конферансье визначивши: для такоi тiтки «безкоштовно», мабуть, – дуже серйозний аргумент.

– Ну, якщо безкоштовно…

Мати перевела розгублений погляд на Землепотрясну Дарину, з жахом поглядаючи на сценiчний грим, що розплився за нiч, i нiс, який виблискував стразом. Їй явно хотiлося запитати: «А це хто така?», але вона мужньо стрималася, хоч Марiйка й пiдозрювала: витримки iй вистачить ненадовго. Сповiдувана матiр’ю релiгiя гостинностi ще жодного разу не проходила випробування на витривалiсть. Батьки любили приймати гостей, але це були iхнi званi та «жданi» гостi, тодi як Марiйка за всю свою двадцятидворiчну бiографiю нiколи не приводила додому подруг, а тим бiльше таких.

– Де ж ви були? – згадала мама головне питання минулоi ночi.

Марiйка жалiбно подивилася на неi.

– На вечiрцi, – блискавично прийшла iй на допомогу Дарина. – Знаете, так весело було! Тiльки пiвгодини тому розiйшлися.

– У пiжамi? – уточнила мати вражено.

– Ах, це… – заусмiхалася Дарина. – Уявляете, Марiйка на парi приiхала туди в пiжамi.

– По мiсту? На велосипедi? – тiльки i змогла сказати мати, безсило намагаючись уявити свою розмазню-дочку в ролi азартноi сперечальницi.

– Та тут недалеко. – Дарина бездумно махнула рукою кудись праворуч.

– І що ж ти не зателефонувала? – зробила мати останню спробу розiбратись у тому, що вiдбуваеться.

– Ой, – захитала головою Дарина Чуб. – Ви не уявляете, як вона хвилювалася! Вона ж не знала, що у хазяiв телефон за несплату вiдключили.

– Мамо, познайомся. Це… – запiзнiло спробувала вiдрекомендувати свою балакучу супутницю та й осiклася, згадавши, що тупо забула спитати у бiлявки iм’я.

– Я Дарина. Дарина Чуб, – надмiру радiсно проголосила Дарина. – Закiнчила музичне училище iменi Глiера. Я – естрадна спiвачка!

– Он як? – Мама зовсiм знiтилася.