Меч і хрест

Книга, занадто товста, щоб можна було увiбрати ii в долоню, розкрила «рот», i, незручно вхопившись за ii сторiнки, Дарина вирвала одну з них iз коренем.

– Дурка! – зблiднувши вiд злостi, Катя вправно пiдхопила падаючий том i раптом завдала Даринi блискавичного та зневажливого удару – не занадто вдалого i змазаного, але цiлком вiдчутного.

Дарина м’яко завалилася на зад.

Катя побiгла.

М’ячем пiдскочивши iз землi, переможена кинулась услiд за нею, жбурляючи iй у спину гучнi лайки.

Марiйка, оглушена цiею раптовою бiйкою, боязко пiдвелась i, раз у раз поглядаючи вслiд бiлявцi, що втекла, пiдiйшла до свого велосипеда.

Вiн мав жалюгiдний вигляд: вiд зiткнення зi сходинками музею одне колесо вiдлетiло геть, iнше зiгнулося незакiнченою вiсiмкою.

«Мама вб’е», – аморфно подумала Марiйка. Проте найбiльше вона переймалася тим, як велосипед потрапив сюди? Може, хтось привiз ii на гору? Вона знову з надiею подивилася на пiвденний захiд, молячись подумки, щоб жвава бiлявка не змогла наздогнати гарну, капосну чорнявку та скорiше повернулась.

У ii присутностi Марiйка почувалася значно впевненiше. Мабуть, тому, що позаяк та вже допомогла iй, не кинувши ii саму в «Центр… Старокiевскаго колдовства» бiля чужого бездиханного тiла.

Молитви Марiйки було почуто. Із-за рогу будинку з’явилася скуйовджена, розрум’янена Дарина. Вона йшла, випромiнюючи навкруги електричнi заряди гнiву, i, зупинившись, розлючено тупнула ногою. Потiм у вiдчаi пiдскочила до свого мопеда i часто заколошматила себе кулаками по головi.

– Ну дурка я! Дурка! – скривджено заволала вона. – Чого я за нею пiшки погналась? Уявляеш, ця сучка загальмувала тачку на перехрестi! Я трохи, зовсiм трохи не встигла! Водiй очманiв од дами в бiлизнi, i як рвоне. Ну я тебе ще дiстану! – Їi кулаки залишили в спокоi голову та зметнулися вгору на адресу Катi. – Вiдчуваю себе цiлковитою iдiоткою, – незадоволено резюмувала вона. – Втiм, – несподiвано засмiялася Дарина, – не можна сказати, що це таке вже дискомфортне вiдчуття.

Я часто себе нею вiдчуваю, вже звикла. А ти взагалi хто?

– Марiйка.

– А круто ти вчора в сходинки в’iхала, Марiйко! Хто ж iз заплющеними очима на велику iздить, чуеш, дуриндо?

– Я приiхала на велосипедi? – не повiрила iй опiвнiчна велосипедистка.

– Значить, ти теж бачила цю дурню? – проiгнорувала ii запитання бiлявка. – І тiтку у вогнi? Ось тут?! – ударила вона черевиком по бетоннiй плитi.