Меч і хрест

Д’Артаньяни, зрозумiвши цей жест без перекладу, моторно облiпили ii з усiх бокiв. Перекладач, у кадр не запрошений, отримав у руки фотоапарат i байдужливо прицiлився.

– Звернiть увагу, – оголосила екскурсоводка з професiонально розповiдними iнтонацiями в голосi. – Зараз ви фотографуетеся з головною визначною пам’яткою нашоi нацii – украiнською жiнкою. Ще ваш спiввiтчизник, французький iсторик Боплан, подорожуючи дореволюцiйною Украiною, захоплено писав, що тiльки тут, в особливий день року, наперекiр усiм iншим народам, не хлопцi сватали дiвчат, а дiвчата – хлопцiв.

І, зауважте, завжди досягали згоди. Їм допомагають, стверджував вiн, деякi забобони, що iснують в украiнцiв щодо жiнок. А нiяких забобонiв тут немае. Просто… До речi, ви одруженi? – несподiвано поцiкавилася вона у найближчого.

Дослухавши переклад, чоловiки вiдлипли вiд неi так само швидко, як приклеiлися хвилину тому. Поруч залишився лише один, який отримав безсоромне запитання, перелякався, та чомусь не втiкав.

– Не бiйтеся, mon ami[2 - Мiй друг (франц.)], я пожартувала, – невесело засмiялася дивна екскурсоводка i, дiловито поправивши груди, зайшла у дверi «Центра Старокiевскаго колдовства на Подол…».

* * *

Тим часом ворон, який накаркав бiду на макiвку Андрiiвськоi церкви, встиг облетiти пiвмiста, вишукуючи щось важливе i, судячи з усього, рiдкiсне в природi.

Опустившись на пiдвiконня кремезного хрущовського будинку неподалiк од залишкiв Кадетського гаю, ворон уважно подививсь у вiкно й видав рiзке застережливе: «К-а-ррр!».

Хоча сторонньому спостерiгачевi й важко було зрозумiти: що могло привабити тут такого важливого птаха?

За пофарбованою в оптимiстичний волошковий колiр рамою вiкна угнiздилася крихiтна шестиметрова кухня, щiльно заставлена допотопним совковим гарнiтуром «Червона шапочка». На полицях пiд стелею стояли червонi в срiблястий горох баночки для сипких продуктiв, так густо вкритi в’язкою кухонною пилюкою, що ставало зрозумiло: iх поставили туди винятково для краси ще на початку 80-х рокiв, i вiдтодi уявлення тутешнiх хазяiв про красу та про функцii баночок нiскiльки не змiнилися.

Бiля плити, протягнувши руку до червоно-горохастого чайника, що волав про власну готовнiсть, метушилася заклопотана руда жiнка рокiв сорока, що явно належала до категорii дам, яких Господь лише з недомислу не надiлив сiмома руками замiсть двох.