Меч і хрест

 – А навiщо вони тобi, якщо ти й так усе знаеш?

– Коли я пишу шпаргалки, то зайвий раз повторюю матерiал i систематизую знання, – автоматом видала Марiйка ще зi школи завчену репризу, почувши яку, всi вчителi приголомшено розтуляли рота, розумiючи: рай на землi все-таки iснуе!

– Он як… – Несподiвано вiн нахилився до неi так близько, що iхнi губи опинилися в страхiтливiй близькостi. – А де вони в тебе? – мовив вiн еротичним напiвшепотом, майже торкаючись губами ii рота.

– Пiд спiдницею, – чесно вiдповiла Марiйка.

– Пiд спiдничкою, – солодко повторив Мир, кладучи досвiдченi руки на ii щiльно зведенi колiна. – Помiняемося, чуеш? Шпаргалки – на мiй вдячний поцiлунок? Ну вiддай iх менi, а то я iспит завалю…

У його вустах це прозвучало як: «Вiддайся, а то я збожеволiю!», i у вiдповiдь Марiйка лише покiрно кивнула, не в змозi вiдiрвати вiд нього зачарованого погляду.

Красень по-хазяйськи поклав руку iй на плече i, притискаючи до свого стегна, на очах у всiх потягнув за рiг коридора.

Марiйка встигла помiтити, що три подруги обурено дивляться iм услiд, але всi ii думки й почуття перемiстилися в один занiмiлий лiвий бiк, що стикався з його джинсами i сорочкою, вiд якоi пахло сигаретним димом, одеколоном i неможливим щастям.

– Ну?

Тепер вони були тет-а-тет.

Склавши руки на грудях, Мир вичiкувально дивився на неi, i не думаючи вiдвертатися. Вона хотiла попросити його про це, але в язик нiби вкололи дозу мiсцевого наркозу.

Тяжко соромлячись, Марiйка обернулася до нього спиною i, незручно задерши спiдницю, витягла з-пiд неi спецiально зшитий фартушок iз розсортованими по кишенях вiдповiдями.

– Боже, яка краса! – насмiшкувато розчулився вiн, приймаючи ii рукодiлля. – Куди ж менi це причепити? – Вiн вивiльнив iз штанiв полу сорочки i прилаштував синiй фартушок на животi, пов’язавши його шворочки собi на шию. – Спасибi, Марусю! Ти дуже корисна дiвчина! – його губи недбало цмокнули повiтря.

 – Цiлую. Бувай!

Привид Красавицького випарувався.

Марiйка стояла, притулившись спиною до стiни, i зачарування неможливого дива стiкало з неi, як тала вода з дахiв будинкiв.

Зараз, нiби хтось показав це iй збоку, вона зрозумiла раптом, якою кумедною була ця сцена спокушання Марiйки Ковальовоi заради Васиних шпаргалок. йому було нудно сказати «дай» i отримати.