Привиди серед нас

– Що ви доручили розслiдувати Єгору Скляру?

– Ого. Так одразу переходите до справи. Думав, хоч трохи побалакаемо про се, про те, – Новацький iронiчно посмiхнувся, вiдставив чорний чай убiк.

Мимоволi Женя скривився: вiн ненавидiв запах бергамоту. Ненадовго його увагу вiдволiк офiцiант, який саме цiеi митi принiс за сусiднiй столик борщ з пампушками. Оперативник ковтнув слинку: це була його улюблена страва. А те, що останнiй раз вiн iв о другiй ночi, загострювало бажання. Кир’ях притлумив у собi поривання скуштувати бодай чогось.

Вiд кави його вже нудило, а шлунок немилосердно нагадував про себе, проте оперативник стiйко тримався. Новацький тим часом накинувся на бургер, одним махом вiдкусивши чималий шмат. Їв вiн енергiйно i з апетитом.

– Думаю, ви знаете, що я вiдсидiв сiм рокiв за вбивство коханця власноi дружини.

Новацький засовався на стiльцi, вмощуючись зручнiше. Чоловiк вiдклав убiк цiпок, на який мусив спиратися при ходьбi: його права нога вiд народження була коротша за лiву.

Згадка про минулi подii без сумнiвiв змусила його нервувати. Женя кивнув, i чоловiк продовжив.

– Вам також мае бути вiдомо, що розслiдуванням тодi займався Єгор Скляр. Саме вiн i вiдправив мене на нари. Шкода хлопця, толковий був.

Новацький кахикнув, а Женя тим часом звiв здивований погляд на свого першого пiдозрюваного.

– Так, – перервався Новацький на черговий дзвiнок. Пiсля короткоi паузи, впродовж якоi вiн слухав додзвонювача, Новацький вiдповiв: – Добре, але мусимо дочекатися мого адвоката з вiдрядження.

Бачиш-но, у мене «пунктик»: я обслуговуюся лише в одного адвоката й одного нотарiуса. Мав якось необережнiсть звернутися до iншого… Гаразд, чекатиму.

Новацький завершив виклик, неквапливо прочитав повiдомлення, що надiйшло на вайбер, i, лишившись вдоволеним пiсля отриманоi iнформацii, звiв погляд на оперативника: – Ви дивуетеся, що я так вiдгукуюся про нього? – Новацький хитро посмiхнувся, вiдкладаючи мобiльний убiк. Його хвилювання минуло так само швидко й несподiвано, як i з’явилося.

 – І я навiть не сумнiваюся, що ви мене пiдозрюете.

– Не збагну, – зiзнався Женя, – чому раптом вам знадобилося шукати Єгора, щойно ви вийшли з тюрми. Крiм того, ви доручили людинi, яка свого часу домоглася, щоб вас позбавили волi, вести якесь розслiдування.

– Звернiть увагу, Єгор погодився. Думаете, вiн не зрозумiв би, що я проти нього щось замислив?

– Слухаю, – розмова знову перервалася. – Грошi будуть завтра.