Привиди серед нас

Ви коли-небудь зустрiчали злочинця, який сам привозить частину трупа до полiцii й зовсiм не криеться?

– Найбiльше мене турбуе те, що це все якось пов’язане з Єгором. І мене страшенно дратуе, що я нiяк не можу збагнути, як саме, – задумливо промовила Власта.

– У мене вiд усього цього дах зривае, – зiзнався Женя, втомлено розтираючи обличчя. У животi гучно забурчало – вiн не iв од самого ранку.

– Одне ми знаемо точно, – промовила Власта. – Той, хто привiз цю кiнцiвку, знае, хто i чому вбив Єгора. Або ж вiн i е вбивцею.

– Або ж це просто божевiльний, який вирiшив скористатися ситуацiею з Єгором, i потролити полiцiю, – Кир’ях почухав ретельно поголене пiдборiддя.

Урештi йому набридло безрезультатно витрiщатися на цидулку й вiн усiвся за свiй стiл. Зазвичай, розмiрковуючи над справами, вони любили заварити кави, проте сьогоднi цього бажання не виникло. Кир’ях iз жалем кинув погляд на старенький електрочайник i пачку кави, яку лише кiлька днiв тому принiс Єгор – вiн був затятим любителем цього напою.

«Як там вона?» – Женя збагнув, що так i не висловив дiвчинi своi спiвчуття.

– Що вiдомо про вбитого? – поцiкавилася Власта.

– Нi-чо-го, – Льоша виглядав роздратованим. Оперативник вкинув до рота цукерку, нервово розкусив i прожував. Вiн часто гриз iх, коли чимось переймався. Кабiнетом ширився недоречний запах рiзноманiтних льодяникiв: барбарисових, дюшесових та евкалiптових. – Експертиза встановила, що кiнцiвку вiдтяли чимось дуже гострим, найiмовiрнiше, сокирою.

– Жах! – не втрималася патрульна, втомлено похитала головою, вiдтак подивилася на годинник: донька саме мала повернутися додому вiд репетитора з англiйськоi.

Цього року Катя перейшла до одинадцятого класу й тепер посилено готувалася до ЗНО.

– Ну, в нас немае iншого варiанту, окрiм як розплутати цей клубок. Ми мусимо знайти того, хто вбив Єгора, – рiшуче заявив Кир’ях.

Дверi кабiнету несподiвано розчинилися, й на порозi з’явився Гусейнов.

* * *

Рiвне. Середа, 2 вересня 2020 року. 19:30

Цього дня Таня прокинулася рано. Звично повернула голову праворуч – туди, де колись спав Єгор. Зараз мав би з’явитися Маркiз: коли чув, що обое прокинулися – вiн потягувався, вiдтак радiсно пiдбiгав, добряче виспаний за нiч на iхнiх ногах. Кiт хотiв iсти й робив усе, аби це зрозумiли.