Право на вбивство

– Ми за тiею адресою, що ви просили? – поцiкавився патрульний за кермом.

Хлопець не без задоволення розжовував гумку, у той час, як салоном ширився свiжий м’ятний аромат. Його напарник тим часом балакав з командиром роти телефоном. З цими хлопцями Власта не була знайома.

– За тiею, – кивнув Скляр. – Тiльки зачекайте кiлька хвилин. Дама з нами не iде, – Єгор звiв на Власту запитальний погляд.

– Єгоре, зараз одинадцята. Я вже мала б бути в кабiнетi Кулика.

Скляр скривився:

– Почекае.

Єгор обережно пошукав поглядом Гусейнова та Нагая – саме вчасно, щоб помiтити, як слiдчий та оперативник заходять до мiськвiддiлу.

Скляр голосно зiтхнув та заплющив очi: подалi вiд мiськвiддiлу йому дихалося легше. І тепер нарештi вiн може зосередитися на роботi. Кир’ях нещодавно вiдзвiтував: експерти нинi перевiряли знайденi в машинi Павелкова вiдбитки. Єгор був майже певен, що хлопця вбив хтось iз друзiв чи знайомих: звична рiч. За таких обставин вiн сподiвався швидко розкрити злочин.

– До речi, я тобi розповiдала, що буду тут сьогоднi зранку.

Єгор здивовано подивився на неi, вiдiрвавшись вiд думок про розслiдування.

– Вибач, я забув. Думав, ти вiльна. Думав, ти до мене прийшла в гостi, – лукаво усмiхнувся, та попри це очi його лишалися сумними.

Власта замислилася. Розсiянiсть для Скляра – останнiм часом звичне явище.

– Єгоре, помирися з нею.

– Що? Ти про кого?

– Єгоре, ти прекрасно розумiеш, про кого, – усмiхнулася.

Скляр звiв погляд на патрульних – тi обговорювали робочi моменти.

– Власто, ми з нею вже рiк не те що не спiлкувалися. Ми навiть не бачилися.

– І що?

– Що? Вона мене вже забула. У неi цiлком може бути хтось iнший.

Єгор пригадав нове фото, яке Таня зовсiм недавно виклала в iнстаграмi, i все всерединi знову стиснулося. Хотiлося кричати, вiд безвиходi його кинуло в жар, легенi стислися. Слiдчий опустив вiкно й вдихнув холодного повiтря. Патрульний за кермом байдуже озирнувся, вiдчувши прохолоду, i вiдразу повернувся до розмови з напарником.

– Єгоре, я ж бачу, як ти переживаеш. Навiть коли хтось просто вимовляе iм’я «Таня», ти вiдразу супишся. Ну принаймнi поговори з нею. Зустрiньтеся. Кави разом випийте. Це ж нi до чого не зобов’язуе.

– Власто, я не збираюся зараз обговорювати особистi питання, – процiдив роздратовано Скляр, поглядаючи на патрульних. Йому аж нiяк не хотiлося, щоб цю розмову хтось слухав. – Та й взагалi не маю намiру будь з ким обговорювати свое життя.

– Як хочеш, – зiтхнула вона.