Право на вбивство

Вона iз задоволенням набрала в легенi повiтря, що надходило крiзь прочинене вiкно: нарештi воно не смердiло алко- голем.

– Ти диви, шукае, – озвався Андрiй, спостерiгаючи за порушником з сидiння водiя.

Наразi той щось зосереджено видивлявся в салонi свого бордового буса. Андрiй розсмiявся. Власта кинула погляд на напарника й подумки усмiхнулася: Андрiй, як завжди, тримаеться позитивчиком. «І як йому це вдаеться?»

Вона нiколи не бачила його в поганому гуморi – лише з усмiшкою на обличчi. Якою б морально важкою не виявлялася змiна, вiн завжди свiтився позитивом.

Андрiй не жив на зарплатню патрульного: хлопець був iз заможноi родини, батьки добре допомагали. А нещодавно напарник одружився, i батьки подарували молодятам трикiмнатну квартиру. А ще батько Андрiя позичив йому грошi на власний бiзнес: невеличку кав’ярню. Власта б не здивувалася, якби Андрiй за рiк-другий покинув службу: все ж перспектив у власнiй справi бiльше.

– Хай шукае. Бо матиме ще проблеми, окрiм штрафу в десять тисяч та позбавлення прав на рiк. Ти знайшов його в базi? – поцiкавилася Власта.

– Та не знайшов, – з досадою мовив Андрiй. – Морочить вiн нам голову. Не хоче, щоб ми знали його iм’я та iншi данi. І документи на машину з правами, я впевнений, вiн мае з собою. Не хоче показувати.

– Так все одно ж довiдаемося, – фиркнула Власта. – Навiщо цей дитячий садок?

Андрiй лише стенув плечима й усмiхнувся. На кожнiй змiнi вони зустрiчали щонайменше одного вiдчайдуху, який намагався уникнути вiдповiдальностi за скоене правопорушення.

– Знайшов! – загорланив чоловiк, демонстративно пiднявши догори руку з документами. – Знайшооов! – знову вигукнув i кинувся до патрульних, чия машина стояла припаркованою вiдразу за його бусом.

Перехожi здивовано озиралися на крики, а завбачивши п’яного, вiдразу поверталися до власних потривожених думок i йшли далi у справах.

Власта з Андрiем перезирнулися: веселий початок змiни.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 20:55

Єгор повiльно спустився з четвертого поверху панельного будинку, натиснув на кнопку – дверi запiкали й вiдчинилися. В обличчя вiдразу вдарив неприемний вiтер. Скляр зiщулився. На вулицi зовсiм звечорiло, повз проiжджали поодинокi машини, людей значно поменшало.