Право на вбивство

– Дружина? – запитав Єгор, хоч прекрасно знав вiдповiдь. Серце знову болiсно тьохнуло й забракло повiтря: iм’я Таня надто багато значило для нього. – Бiжи додому, вже й без того засидiвся.

– Я там записав адресу, iм’я, паспортнi данi й всю iншу вiдому iнформацiю, – вказав поспiхом на листок, а тодi пояснив: – У нас Златка захворiла. З гландами проблеми. Залишили в батькiв, треба зараз забрати.

– Супер, Льош. Я тобi дуже вдячний. Їдь за донькою й передай iй – нехай швидше одужуе.

– Дякую, – змучено усмiхнувся Льоша, i в цей момент Скляр зрозумiв, як сильно той переживае через доньку.

 – Завтра сходжу до нього додому, спробую знайти родичiв та друзiв, – Войтюк з натхненням розповiдав власний план. – У нього, до речi, ще машина е, – вказав на вiдповiдний рядок у листку. – Теж завтра дiзнаюся, що з нею. Цiлком можливо, що вбили, аби викрасти авто.

– Може бути, – задумливо закивав Єгор.

Врештi Льоша з Єгором розпрощалися. Оперативник вибiг з кабiнету, на ходу телефонуючи дружинi.

Скляр так i залишився усмiхненим, коли за Войтюком зачинилися дверi.

– Молодий, що тут скажеш? Очi так i палають ентузiазмом, – стенув плечима Гочмановський. Поки Єгор з Льошею розмовляли, вiн встигнув завершити розмову зi свiдком i тепер збирався провести його до виходу[9 - Стороннiм забороняеться ходити мiськвiддiлом без супроводу працiвникiв полiцii, тому iх завжди зустрiчають та проводять до виходу.]. – Я теж колись так лiтав цими коридорами. Ходiмо, – звернувся до сутулоi лiтньоi жiночки, яку Скляр ще вiд початку допиту запiдозрив у брехнi.

Щоправда, дiлитися цими думками з Гочмановським Скляр не мав намiру. «Нехай сам розбираеться зi своiми розслiдуваннями». Єгор провiв поглядом колегу та лжесвiдка в справi про крадiжку й уважно перечитав iнформацiю, надану Войтюком.

– Льошка, ти молодчина! – вдоволено мовив сам до себе.

За сусiднiм столом гмикнув Гусейнов – Єгор не звернув уваги. Натомiсть подивився, котра година, i швидко почав збиратися.

«На завтра нiхто нiчого не вiдкладатиме», – подумалося, коли вибiгав з кабiнету.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 18:56

Скляр вийшов з мiськвiддiлу й iз задоволенням вдихнув свiжого повiтря. Увесь день довелося сидiти в душному маленькому кабiнетику, переповненому людьми. Службове розслiдування завершилося пiвтора мiсяця тому, а вiн i досi не позбувся контролю з боку керiвництва. Мало не кожен день вiд нього вимагали звiт про виконану роботу.