Право на вбивство

Так, Скляр iнколи був нестримним та жахливо впертим, та це не заважало йому мати найвищий вiдсоток розкритих справ серед усiх колег. Спершу Войтюк почувався поряд iз ним невпевнено, чекаючи будь-якоi митi спалахiв гнiву чи повних зневаги слiв через будь-якi дрiбницi. Та з часом збагнув: Єгор ставиться до всiх взаемно – тож якщо хочеш мати вiд нього повагу, мусиш ставитися й до нього вiдповiдно.

А ще – пахати, як вiл.

Бо за Єгоровою фiлософiею найбiльший грiх – не вiддаватися роботi на двiстi вiдсоткiв. Особливо коли ти полiцейський, вiд якого залежить життя й здоров’я людей.

Саме цим, на думку Скляра, грiшила бiльшiсть його колег. А тi, своею чергою, ненавидiли його, оскiльки й близько не дотягувалися до планки, яку ставив перед собою та iншими Єгор Скляр.

– Подали iнформацiю про нього та його фото в пресу, скоро мають поширити серед населення. Якщо мiсцевий – матимемо результат.

– Результат, Льош, менi потрiбен тут i зараз, – спохмурнiв Єгор. – Хтозна, скiльки мине часу, поки хтось впiзнае…

– Скляр, iнколи таке бувае, уявляеш: не все можливо тут i зараз.

Льоша тобi не раб, – озвався зi свого мiсця Гусейнов.

– Антоне, пий каву, яку придбав я, i не втручайся, – пiдморгнув Скляр Гусейнову й iз викликом посмiхнувся.

На мить у кабiнетi запанувала мовчанка. Гочмановський вiдволiкся вiд перечитування показiв свiдкiв. Льоша безшумно прокусив сушку й так само обережно проковтнув. Скляр та Гусейнов вороже дивилися один на одного. Аж ось Войтюк наважився знизити напругу – нiби нiчого не трапилося, продовжив обговорювати роботу:

– У нього на плечi е татуха лева, – промовив спершу обережно, потiм впевненiше.

 – Така, знаеш, дуже примiтна. Розiслав приватним майстрам тату та салонам. Якщо раптом робив у Рiвному – за годину чи двi матимемо результат.

Єгор звiв нiмий погляд на Войтюка – щось сказати йому забракло слiв. Кмiтливiсть та бажання працювати – ось за що вiн найбiльше любив цього оперативника. Слiдчий радiсно усмiхнувся, чим знову неабияк здивував, як Гусейнова, так i Гочмановського.

Скляр рiдко радiсно посмiхаеться.

* * *

Рiвне. Понедiлок, 16 березня 2020 року. 15:20

Вiн вкотре подумав про те, щоб зателефонувати. Спиняло небажання залишитися останнiм додзвонювачем на ii мобiльний. З iншого боку, вона запiзнилася вже на двадцять хвилин. Може, взагалi не прийде? Таке вiд неi запросто можна чекати. Ще ранiше вiн попередив, що телефонувати йому буде марно – мовляв, збираеться вiддати смартфон на перепрошивку.