Кубик Рубіка

Батько завжди скаржився, що вiд такого яскравого освiтлення в нього болять очi, та молодiй жiнцi подобалося. Врештi, вона в себе вдома й може робити, що хоче.

Дiвчина почувалася морально виснаженою. Вона б нiколи не залишила батька самого пiсля трагiчних новин, проте мусила повернутися додому, щоб погодувати кота. Тварина сама вiдучора.

– Джой! – гукнула. – Джой, ти де?

Мовчанка.

– Джой, ти мене чуеш? Джой, де ти? – захвилювалася.

Пройшлася коридором, кинула погляд на миски з iжею та водою: обидвi порожнi.

Джой завжди зустрiчае ii пiд дверима, коли голодний. А зараз вiн мусить хотiти iсти. Зазирнула до однiеi з двох кiмнат (тiеi, що слугувала спальнею) i знову гукнула.

Врештi пiд лiжком почула шум, а ще за кiлька миттевостей звiдти нарештi вилiз чорний короткошерстий котяра. Кiлька разiв щасливо нявкнув i кинувся до нiг. Колись давно вона знайшла його на вулицi. Голодним, пораненим пiсля нападу собаки, у лишаях i страшенно худющим. А ще без лiвого вуха. Батько ледь не вигнав iх обох iз дому.

Якби не старший брат, тварину довелося б залишити на вулицi. А тепер… Тепер тато щоразу, коли приходить у гостi, приносить найдорожчий корм, а Джой за це не злазить iз його колiн. Інколи Анна навiть ревнуе. Проте без злостi.

– Чого це ти мене не зустрiчаеш, га? – взяла на руки, притиснула до себе й попрямувала наповнювати його миски свiжою iжею та водою.

Кiт щасливо муркотiв i мiцно притискався до Анни.

– Ну, чого ти? Образився, що мене так довго не було? Я вже вдома. Вже йду тебе годувати.

Блiн, – здивовано витрiщилася на вiдчиненi у кухню дверi. – Забула зачинити. Ти не лазив тут по столу? Ти ж пам’ятаеш, що я цього не люблю?

Кiт уважно подивився на неi своiми бурштиновими очима, не припиняючи мурчати. Поклав голову iй на плече iз полегкiстю зiтхнув: нарештi заспокоiвся.

– Знаеш, як мене задобрити.

Анна вiдчинила шафку й дiстала Royal Canin для вередливих котiв. Вже за хвилину кiт з апетитом наминав улюблену iжу, щасливий вiд того, що господиня повернулася додому.

Анна ж нiяк не могла збагнути, як так сталося, що забула зачинити дверi в кухню. З iншого боку, у тому станi, в якому вона залишала помешкання, насправдi – нiчого дивного.

* * *

Харкiв. Понедiлок, 4 листопада 2019 року. 19:53

Перший день стажування виявився насиченим. Щоправда, поки тiльки новими знайомствами. Справжне навчання почнеться наступного дня. Вчора ж вiн, Льоня та Антон таки влаштували мiнi-зустрiч однокурсникiв, засидiлися до пiзньоi ночi.