Кривавими слідами

Здаеться, Ілона зовсiм не здивувалася сучасному «нотатнику» Скляра. Хоч, як правило, люди iз цiкавiстю сприймали цей незвичний в Украiнi спосiб занотовувати iнформацiю.

– Робота, – знизала плечима. – Я стоматолог. У Киевi проходила конференцiя лiкарiв.

– Дитину ви iз собою брали? – рука потяглася до кави. Цього разу вiн зробив кiлька ковткiв. Знову повернув стаканчик на мiсце.

– Нi, що ви. Як би я за малим там доглядала? Йому лише за два мiсяцi рiк.

Скляр трiшки довше, нiж вартувало б, затримав на нiй свiй погляд.

«Ця жiнка здатна причаровувати», – подумав. Вона не була аж такою гарною, однак надзвичайно мила. Із такими часто бувае набагато приемнiше, нiж iз красунями. І пам’ятаеш iх довше.

– Лишили на брата? – повернувся до реальностi слiдчий.

– Нi, я ж кажу, вiн лiтав у справах до Мiнська. Теж тiльки сьогоднi повернувся.

Єгор звузив очi: обох не було в мiстi на момент скоення злочину. Збiг?

– Із ким же ви залишали дитину? – поцiкавився полiцейський.

– Із нянею, – просто пояснила Ілона.

– Часто користуетеся ii послугами? Де ви, до речi, ii знайшли?

– Та не треба було довго шукати. Це дiвчина-студентка, наша сусiдка. Вчиться на медсестру в медколеджi. Дуже серйозна й надiйна. Уже не раз я користувалася ii послугами. Коли одна виховуеш дитину i при цьому змушена працювати, няня – просто необхiднiсть.

Скляр подивився кудись за спину Ілони Вiтторiно. Жiнка автоматично озирнулася. Виявляеться, iхню розмову слухав той самий коп, який щойно так неочiкувано кинувся поперед неi.

– Усе гаразд? – поцiкавився Єгор, помiтивши знiяковiння жiнки.

– Так, – усмiхнулася.

Єгор iз Тарасом непомiтно перезирнулися. Вiд них не приховалася нiяковiсть жiнки, коли вона зрозумiла, що слухае ii не лише Скляр. З iншого боку, певно, кожен би в подiбнiй ситуацii так почувався.

– Але сьогоднi ви без нянi? – уточнив Єгор.

– Прошу?

Єгор уже хотiв повторити запитання, проте Ілона випередила його:

– О, так. Спершу не зовсiм зрозумiла, що ви маете на увазi.

Сьогоднi Маша, так звати цю дiвчину, не змогла прийти. А оскiльки ми вже з Русланом у мiстi, то без проблем можемо бути з Богданком.

– Дайте менi, будь ласка, ii контакти.

Ілона пiдняла здивовано лiву брову, але нiчого не сказала, лише схилила голову на знак згоди.

– Скиньте, якщо можливо, на вайбер. Ось на цей номер, – простягнув свою вiзитiвку. – Надалi, якщо матимете якусь корисну iнформацiю, у вас буде мiй контакт.