Пригоди француза в Україні

Мама вирiшила залишити дитину i любити ii всiм серцем. Вони росли в маленькiй хатi – Ванесса, мама i бабуся з дiдусем. Дiдусь Ванессу дуже любив i замiняв iй батька, та маленькiй дiвчинцi все одно було тоскно без тата.

Коли iй виповнилося вiсiмнадцять рокiв, вона оголосила мамi, що пiде шукати тата. Тодi мама посадила ii на колiна, закутала в теплий шалик, бо у столицi Болiвii, Ла-Пасi, завжди холодно, i розповiла iй iсторiю про те, як чоловiк згвалтував ii, а потiм втiк.

«Багато жорстокостi трапляеться в свiтi через те, що люди не отримують того, що хочуть.

Вони думають, що отримати можна тiльки через силу, а насправдi все iде з серця через любов. Коли я дiзналася, що вагiтна, – сказала мама, – я навiть хвильку не задумалася, чи залишати тебе чи робити аборт. Бог послав менi дитину, i навiть якщо це сталося через жорстокiсть, у цьому немае жодноi твоеi вини i ти все одно моя дитина».

Ванесса була шокована i не знала, куди дiтися, як знайти собi мiсце у цьому свiтi, так, щоб було не дуже боляче.

Ванесса тiкала до лiсу i в гори, сидiла на холоднiй землi i довго плакала. Мама Ванесси була мудрою жiнкою, вона готувала кiноа, варила чаi i закутувала доньку в шалик. Потрiбно було бути чесною, але дати цiй ранi загоiтися.

Рана загоювалася, аж от Ванесса пiшла гуляти до лiсу i залiзла на дерево, а з того дерева стрибнула на iнше дерево. Коли стрибала, щось сталося не так, i дiвчина зламала хребта. Впала пiд деревом i довго лежала там, не могла рухатись вiд болю, аж поки дядько Педро не помiтив ii там пiд час прогулянки.

Часом ми не можемо себе пробачити чи прийняти себе такими, як ми е, i вiд того ставимо себе у ситуацii, коли неодмiнно собi шкодимо. Мабуть, Ванесса думала, що не мае права на iснування, адже ii поява на свiт була такою жорстокою помилкою.

Приiхала «швидка» i вiдвезла дiвчину до лiкарнi. Наступнi пiвроку вона не могла ходити, а мама довела Ванессi, що дiвчина нiколи не була i не буде помилкою, що ii люблять i про неi пiклуються, незалежно вiд того, що вона робила i де вона була.

Перелом хребта бувае трьох рiзних ступенiв, у Ванесси був третiй ступiнь, найважчий. Вона лежала шiсть мiсяцiв i навiть iсти не могла. Мама перетирала всю iжу у блендерi i годувала дiвчину через трубочку. Коли хребет трохи загоiвся, вона почала вставати. Пiсля того – довгi мiсяцi реабiлiтацii i ходiння ногами по землi.

Ванесса багато передумала за тi шiсть мiсяцiв, iй був даний час на те, щоб прийняти себе i починати себе любити.