Ціна перемоги

Для мене такi «веселощi» хоч i стали звичними, але я завжди чекав на них з осторогою.

Пошуки я вирiшив почати з ваговоi. Це була невеличка кiмната у будiвлi iподрому, досить похмура i тiсна, де стояло кiлька приладiв для визначення ваги жокеiв, але тiльки 2 мали придатний для використання стан. Свiтло потрапляло до маленького примiщення через едине вiкно. Там сидiв тiльки повний надутий зважувач i пiдкручував один iз працюючих пристроiв, настроюючи його перед зважуванням жокеiв.

– Мiстер Таллер, – покликав я його, – ви не бачили Джо?

Вiн повернувся.

Це був неприемний суворий чоловiк, з круглим червоним обличчям i вiчно насупленою фiзiономiею. Його тут не особливо любили, але Чарльз поважав Таллера через добросовiснiсть i абсолютну несхильнiсть до iнтриг i шахрайства.

– Бачив, – буркнув вiн. – Пiсля першоi скачки зважився i зник.

– До нього нiхто не пiдходив?

– Не чiпляйся зi своiми дурницями, – вiдмахнувся червонолиций зважувач i знову нахилився над вагами.

Вiд нього добитися iнформацii було важко, практично, неможливо.

Деп мовчки усмiхався одними куточками рота. Вiн нiби глузував з моеi незграбностi у веденнi дiалогiв, а сам навiть словом не обмовився. Здавалося, мiй друг раптом вирiшив просто подивитися, на що я здатен. Без сумнiвiв, Деп так просто не вiдступиться вiд справи, бо чудово знае, що менi добре вдаеться тiльки описувати його подвиги.

Менi раптом захотiлося побути у шкурi Депа i я iз задоволенням тримав шефство над пошуками зниклого жокея.

Пiсля ваговоi я повiв Депа у роздягальню. Там вертiлися трое жокеiв, якi були явно не з нашого iподрому. «Своiх» я знав дуже добре, так як часто приiздив сюди. Джо серед них ми не знайшли. Пошуки у буфетi i конюшнi виявилися марними. Нiде не промайнула його вишнева форма. Хлопець нiби пiд землю провалився.

Пiсля третього забiгу Чарльз знайшов нас iз Депом бiля стiйл для приiжджих коней.

– Жуль, де Джо? Ви не знайшли його? – Чарльз був занепокоений.

– Нi, наче у повiтрi розчинився, – розвiв я руками.

– Його негайно потрiбно знайти. Джо мусить виступати у 5 i 7 скачках. Усе заплановано, без нього не можна.

– Джо нiде нема, – повторив я. – Схоже, вiн утiк. Ми з Депом уже усе обнишпорили.

– Жуль, знайдiть його, прошу, – у очах Чарльза промайнула безпораднiсть. – Якщо у простих забiгах жокея можна замiнити, то у фiналi на Метеорi мусить iхати саме Джо.

– Ми спробуемо, – пiдбадьорююче сказав я.

Довелося продовжувати пошуки.