Риль. Любов дракона

До неi ж не допускали випадкових осiб?

– Нi, – з подивом вiдгукнувся король, – тiльки перше коло довiрених менi людей.

– І в нього входив ваш брат? – скорiше ствердно, нiж питаючи, вимовила Риль.

– На що ти натякаеш, темна? – пролунав з-за королiвськоi спини дзвiнкий вiд сказу голос Харзера.

– Вона – не темна, – несподiвано промовив незнайомець, який стояв поруч з королем. Його обличчя майже повнiстю було приховано пiд капюшоном, тому голос звучав трохи глухо.

– Що? – видихнули в натовпi.

Чоловiк в плащi перестав перебирати намистинки на вервицi i скинув капюшон з голови. Брат Нiiль виявився молодим чоловiком iз суворим, трохи витягнутим обличчям, i такими ж суворими свiтлими очима. Вiн уважно подивився на дiвчину, що стояла перед ним, i в його очах з'явився радiсний смуток.

– Я вiдчуваю, корабель темних залишив слiд в твоiй душi, але його змило перенесене страждання. Ти чиста, дитя. Я знiмаю з тебе всi звинувачення.

Король розгублено поклiпав очима:

– Радий, що все так вийшло, але нам потрiбно розiбратися з обвинуваченням проти мого брата.

– Нi, я прошу вислухати мене.

За спиною мовчазною пiдтримкою стояли три дракона. Радник нахилився до короля i щось коротко прошепотiв, той кивнув – нехай говорить. Вiйни з драконами допустити нiяк не можна. Цi крилатi тварини i каменю не залишать вiд його улюбленого мiста.

– Говори, – кивнув вiн.

– Брате, – з благанням завив Харзер.

– Нехай скаже, адже вам нема чого турбуватися, чи не так? – пiдвiв риску Радник, затикаючи рот Його Високостi.

– Ваша Величносте, що б сталося, якби принцесу не змогли звiльнити? – почала Риль з непростого питання. Величнiсть тут же невдоволено надувся.

– Я вiдповiм, це не секрет, – ситуацiю врятував Радник, – мiй повелитель планував пiти вiд земних справ, передавши правлiння брату. Дочка – едине, що тримае його на тронi пiсля смертi нiжно коханоi дружини.

– Тодi ваш брат – найбiльш зацiкавлена у викраденнi особа.

– Та як ти смiеш, тварюко! – обурення Харзера, нарештi, вихлюпнулося назовнi. – Я люблю свою племiнницю i нiколи не заподiю iй шкоди.

– Брехня, – спокiйно констатував Ластiран.

– Дракони вмiють вiдчувати неправду, я чув про це, – зауважив Радник.

– У мене немае доказiв, але вони зовсiм поруч. Я впевнена, Харзер не боiться, що його можуть розкрити, тому обшук в його покоях добуде вам потрiбнi докази.