Риль. Любов дракона

– Вiдповiдай, тварюко, хто ти?

– Мене звуть Риль, – прошепотiли неслухнянi губи.

– Ах ти! – другий удар прийшовся в щелепу.

– Тихiше, Асхальд, – застерiг розпашiлого чоловiка Радник. – Так вона у вас до кiнця допиту не доживе. Ти б краще запитав, на кого вона працюе, яке у неi завдання у палацi i хто ii зв'язковий в королiвствi.

– Може, менi вона все скаже? – пролунав ненависний дiвчинi голос. Харзер нахилився до самого обличчя Риль i жарко зашепотiв на вухо:

– Не чини опiр, моя мила темна, тiльки гiрше буде.

Тут все вiдбуваеться так, як хочу я. Захочу – тебе будуть катувати довго i наполегливо, поки не скажеш все, що нам потрiбно, а захочу – i це припиниться в одну мить, а ти вийдеш звiдси живою i неушкодженою. У моiй спальнi недавно мiсце звiльнилося…

– Гад! – задихнулася вiд гнiву Риль. Вона повiльно повернула голову i з ненавистю глянула в чорнi холоднi очi, а потiм з насолодою плюнула йому в обличчя.

– Тварюко! – вiдсахнувся Харзер, витираючи плювок. Вiн пiдняв був руку для удару, але слова Радника його зупинили.

– Я так розумiю, вам вiдмовили, Ваша Високосте, – трохи глузливо промовив Радник, – схоже, пропозицiя була надто щедрою. Твоя стiйкiсть гiдна поваги, дитя, але не думаю, що буде розумно i далi дратувати Харзера. У нього дуже важка рука.

Риль мовчки дивилася в червонi вiд недосипання очi Радника.

– Чи ти прагнеш швидкоi смертi? – розгадав ii задум Радник i посмiхнувся, – непоганий план, але нам дуже необхiдна iнформацiя, а ти явно щось знаеш про викрадення принцеси.

– Все, що я знала, я розповiла. Даю слово. Решта не мае вiдношення до викрадення i нiчим вам допомогти не зможе, – Риль говорила спокiйно i твердо, дивлячись в очi Раднику. Вiн – ii единий шанс.

– Слово, – залився гавкаючим смiхом Харзер, – яке слово може дати темна? Будь-яке твое слово – чергова брехня! Та ваше погане плем'я можна тiльки вогнем та тортурами розговорити.

– Щось тут не сходиться, – задумливо мовив Радник, уважно дивлячись на дiвчину, – я не вiдчуваю брехнi в ii словах.

Пiду-но я за братом Нiiлом, може, вiн ще не поiхав. Без нього нам не розiбратися.

Радник встав i вийшов за дверi, забравши з собою стос паперiв.

– Старий щур, – в роздратуваннi сплюнув на пiдлогу Харзер, – скiльки рокiв працював радником, а нюх як у молодого собаки. Але нiчого, нам вистачить часу зайнятися тобою, моя мила. А по темних нiхто плакати не буде.

Риль схопилася з мiсця i притулилася спиною до стiни.