Риль. Любов дракона

У лiвих вiкнах залу, мiж вежами бiля ворiт, рiзнобарвною ковдрою спускалися до моря дахи будинкiв, а над ними яскраво синiло небо, зливаючись вдалинi з таким же пронизливо синiм морем, праворуч синiй колiр цiлком панував у вiкнах, лише бiля самого iх краю зеленiли верхiвки дерев парку.

Фраза, що прозвучала тихим, стомленим голосом, змусила ii прокинутися: «Пiдiйди ближче, дитя».

Ось так, без представлення, навiть без iменi, просто «дитя». Якби не заслуга у порятунку принцеси, з нею б узагалi нiхто не розмовляв.

Риль, пiдкоряючись бажанню його високостi, пiдiйшла. «А цiеi ночi ви, очевидно, не спали, ваша яскрава величносте. Пiд очима темнi кола залягли, – крадькома розглядала вона короля, – хвилювалися, чекали вiстей про дочку».

– Ти повернула батьковi його серце, його едину радiсть. Скоро, дуже скоро я побачу свою любу дочку i зможу обiйняти ii, – очi короля свiтилися вiд погано прихованоi радостi.

– Менi багато не треба, Ваша Величносте, – знизала плечима Риль, – але йти менi зараз нiкуди, мiй будинок далеко звiдси, а все майно – те, що е на менi, та з цього добра половина подарована.

– Знаемо-знаемо, – закивав Архарiус Сьомий, – пiсля повернення додому моя дочка неодмiнно захоче особисто подякувати своiй рятiвницi. У нас вiльна гостьова вiлла в Небеснiй бухтi? – звернувся вiн до дворецького.

– Так, Ваша Величносте. Графиня Нуела покинула нас третього дня.

– Ось i чудово, – король був явно задоволений мудрiстю свого рiшення i збирався заслати незручну гостю подалi вiд двору. А потiм без поспiху вирiшити ii долю. Або гостя зникне, якщо охорона виявить ii зв'язок зi змовниками блiдолицих, або iй пiдшукають мiсце в родоводi зубожiлого, але древнього роду. Не представляти же простолюдинку рятiвницею принцеси.

Дворецький нахилився i щось зашепотiв на вухо своему володаревi.

– А, так, звичайно, – посмiхнулася Його Величнiсть, – ти можеш розраховувати на нашу гостиннiсть стiльки часу, скiльки буде потрiбно. І твоя заслуга перед короною буде винагороджена. Мiй дворецький проводить до скарбника. Сама вирiшиш, як розпорядитися нагородою.

– Дякую, Ваша Челичнiсть, – Риль шанобливо вклонилася. Аудiенцiя пiдiйшла до завершення, i сторони залишилися задоволенi один одним.